Кожного разу, коли заходжу в якийсь храм, мене охоплює дивне відчуття: ніби я відриваюся від цього шаленого світу з його проблемами, сірою буденністю, людською черствістю і байдужістю. Глибоко в душу проникає спокій, умиротвореність. Зрештою, це діється зі мною не лише в діючих церквах. Так почуваюся я і на старих храмах, у яких давно не відбуваються Богослужіння. Дух старовини, величезна віра наших предків надзвичайно впливають на мою свідомість.Вся Україна – щаслива земля, бо в кожному куточку її, на сході і заході, півночі, півдні і у центрі є монастирі. І наш Прикрасний край багатий на святі місця, через які Господь зсилає на землю і її жителів свою Небесну Благодать.Місця святі могли б мати величезне значення для формування світогляду у молоді, зміцнення нашої віри.

Свято-Успенська Почаївська Лавра – один із найвідоміших та найкрасивіших монастирів нашої землі. В історії цього святого місця є дуже багато цікавого. Заснована вона десь у ХІІ столітті монахами Києво-Печерської Лаври, які у 1240 році втекли із розореного монгольським ханом Батиєм Києва, на тому місці, де у вогненному стовпі явилася Пресвята Богородиця. На місці явління Владичиця залишила відбиток Своєї стопи, з якої почало бити чудотворне джерело. Монастир славиться чудотворною іконою Пресвятої Богородиці, яку в ХVІ столітті болгарський митрополит Ніфонт подарував шляхтянці Анні Гойській, в якої він зупинявся під час своєї подорожі. Ікона через деякий час почала творити чуда, тому її було передано до Почаївського монастиря. Великого розвитку зазнала обитель в тому часі, коли ігуменом був преподобний Іов, який прославився своїм святим життям і багатьма чудесами. Його нетлінні мощі досі спочивають у підземній церкві, неподалік від печери, в якій він подвизався за свого життя. Також відомою є розповідь про чудесний порятунок обителі від турецько-татарської орди, яка облягла Лавру: коли монахи молилися до Богородиці, тоді Цариця Небесна разом із преподобним Іовом явилася над хрестом монастирського храму і повертала назад стріли і кулі, спрямовані ордою на обитель. За часу перебування в Почаївському монастирі уніатських монахів Чину святого Василія Великого було розбудовано обитель та споруджено окрасу обителі – величний Успенський собор. Вже у ХХ столітті Лавра прославилася ще одним Божим угодником – преподобним Амфілохієм, який ще за життя творив багато чудес. Мощі його спочивають у підземній церкві поряд із мощами преподобного Іова

Останнє оновлення ( П'ятниця, 30 грудня 2011, 14:49 )